Останнім часом триває активна дискусія щодо ролі різних адміністрацій США у підтримці України та впливу так званої «глибокої держави» на зовнішню політику Штатів. Попри зміну президентів, фахівці відзначають схожість підходів Байдена і Трампа: обидві команди акцентують увагу на озброєнні для України, хоча форми допомоги та обсяги можуть відрізнятись. Порівняння грантової підтримки Байдена із попередньою практикою показує, що обидві адміністрації дотримувались спільної геостратегії.
Суттєвий вплив на це мають усталені механізми та бюрократичні структури, які у США називають «deep state». Всі президенти, незалежно від риторики, змушені зважати на багаторічні підходи у прийнятті рішень та наявність стратегічного бачення щодо ролі Америки у світі. Як результат, принципових змін у доктрині щодо підтримки України не відбулося.
Обговорюють і політику Трампа. В експертних колах наголошується, що у разі його повернення значної зміни на користь України не варто чекати — власне, і рівень підтримки, і політична воля республіканців не гарантують прориву на фронті навіть за повернення до старих обсягів допомоги. Окремо відзначається тиск на Європу щодо збільшення підтримки, але аналітики сумніваються у наявності політичної готовності великих європейських гравців суттєво підвищити обсяги допомоги чи змінити принципову позицію.
Щодо санкцій: проголосування нових пакетів, зокрема 18-го європейського, натрапляє на опір окремих країн (як Словаччина), а ініціативи про 500% мита у США виглядають більше як політичний жест, ніж реальний інструмент тиску. Економічний ефект таких санкцій ставиться під сумнів, адже американська та європейська економіки ще не готові повністю відмовитися від окремих товарів із Росії, а реалістичність застосування жорстких рішень — під питанням. Навіть якщо Конгрес ухвалить закон, його виконання залежить від політичної волі президента, ймовірність реального впровадження — мінімальна.
Підсумовуючи, для ефективної підтримки України потрібен не кількісний, а стратегічний прорив у політичній волі Заходу, включаючи і США, і ЄС, та реальні інструменти тиску на Росію. Ключові рішення ще попереду, і значна частина заяв залишається на рівні риторики.
