Знайти спільну позицію в Європейському Союзі щодо фінансів стає все складніше, що яскраво проявилося під час обговорення 18-го пакету санкцій проти Росії. Хоча його анонсували як жорсткого й потужного, ключові кроки суттєво пом’якшили. Зокрема, зміну стелі цін на російську нафту з 60 до 45 доларів відклали. Саме це мало б завдати максимального удару по російській економіці, оскільки нафта забезпечує до третини доходів бюджету РФ, а обвал цін уже спричинив дефіцит бюджету в понад 3,6 трильйона рублів лише за півроку.
Важливий аспект — боротьба з «тіньовим танкерним флотом», який майже на 70% перевозить нафту через Балтику. Танкерний парк Росії старіє, середній вік «тіньових» суден становить 25-27 років, що підвищує ризики екологічних катастроф у Балтійському морі. Тому позиція країн Балтійського регіону — категорична: косметичних обмежень замало, потрібні реальні санкції.
Окреме протистояння спостерігається навколо санкцій зі сторони США. Дональд Трамп, оголошуючи 50% мита на бразильську нафту, турбує глобальні ринки, але самі мита набудуть чинності лише з серпня. Економічна спільнота сприймає ці кроки як політичний піар перед виборами; аналітики зазначають: Трамп «гавкає, але не кусає».
Щодо підтримки України, надання Європою макрофінансової допомоги обумовлене страхами політиків перед поразкою України. Наступного року Брюссель зможе знайти близько 30 мільярдів доларів, частково перекриваючи дефіцит за рахунок пролонгації кредиту. Але варто розуміти — припинення війни чи перемир’я можуть зупинити потік допомоги. Америка ж, на думку експертів, поки не готова до суттєвої фінансової підтримки, очікуючи змін після президентських виборів.
Підсумовуючи: фінансова та політична підтримка України залежить від тривалості війни й страху європейських політиків. Ресурси на реформи й соціальні видатки залишаються під загрозою, а до реальних змін потрібна стратегічна єдність як ЄС, так і США.
