Росія переживає одну з найгостріших криз на ринку праці за останні роки. Дефіцит робочої сили охопив майже всі сектори: промисловість, оборону, державні структури, сільське господарство й будівництво. Причини криються у затяжних демографічних проблемах, низькій народжуваності 1990-2000-х і масових демографічних втратих останніх років.
Після початку повномасштабної війни та під впливом санкцій, економіку Росії спостиг масштабний відтік мігрантів і кваліфікованих спеціалістів. Офіційно на 2024 рік дефіцит робочої сили в країні складає понад 2,6 млн осіб. Найгірша ситуація у промисловості: бракує понад третини співробітників, зокрема майже 400 тис. інженерів і операторів. Торгівля, транспорт і агросектор також страждають від нестачі кадрів, а дефіцит у сільському господарстві сягає 35%.
Роботодавці намагаються стабілізувати ситуацію – підвищують зарплати, пропонують бонуси і навіть залучають пенсіонерів та людей старшого віку. Але навіть рекордна середня зарплата у 88 000 рублів у 2024 році не змогла вирішити проблему через девальвацію та інфляцію. Окрім природного зменшення населення, висока смертність та еміграція призводять до постійного зниження кількості працівників.
В умовах кадрового голоду уряд РФ сподівається на імпорт робочої сили, особливо з країн Азії та Індії. У 2024 році дозволи на роботу отримали 22 тисячі індійців — у 7 разів більше, ніж у 2021. На 2025 рік квоти на найманих іноземців підняли до 235 тисяч. Передбачається, що до кінця 2025 року до Росії можуть прибути до мільйона індійських працівників.
Ця залежність від іноземної робочої сили має короткострокові позитиви для підприємств, але не вирішує структурних проблем російського ринку праці. Питання соціальної адаптації мігрантів, інтеграції та довгострокового впливу такої політики ще стоять перед суспільством та урядом.
