Днями канцлер Німеччини Мерц зробив резонансну заяву, яка окреслила новий етап у війні: "Дипломатичні способи припинення та вирішення війни вичерпані". Ці слова фактично підбивають підсумки всім політичним і дипломатичним спробам врегулювати конфлікт і означають перехід до стратегії нескінченного, безвихідного спротиву.
Тепер, коли самі західні лідери визнають неможливість політичного вирішення війни, акцент зміщується на військові цілі та концепцію "локалізації пекла": головна мета — утримувати війну в постійному стані, капсулізувати її у визначених межах і не допустити її поширення далі. Фактично, це визнання безперервного конфлікту, де героїзм і жертовність стають відповіддю на брак дипломатичного шляху.
Ця стратегія перетворює Україну на "сталевого дикобраза", здатного тримати оборону стільки, скільки вистачить сил, не даючи агресору швидко досягти перемоги. Однак для українського суспільства це означає не лише нескінченний спротив, а й необхідність прийняти нову реальність: відсутність чіткого переможного сценарію, невизначеність щодо кордонів, посилення мобілізації, можливе зниження віку призову та обмеження прав і свобод.
Автор підкреслює, що вічна війна загрожує перетворитися на інструмент вічної влади та вимагає чесності від лідерів щодо реальних цін і втрат такого сценарію. Йдеться не лише про захист, а й про ціну постійного протистояння — зокрема для простих громадян. У довгостроковій війні ресурсами стають не тільки техніка та зброя, а й воля й терпіння народу.
На думку автора, "замороження" війни безнадійним сценарієм небезпечне для України, адже на виснажливу боротьбу ресурсів перевага залишається за агресором. Він закликає до чесної комунікації урегування ціни нескінченної війни зі суспільством, щоб кожен розумів умови й ризики такого вибору.
