Віталій Портников провів детальний аналіз заяв Путіна, зроблених під час спільної прес-конференції з Лукашенком, що відбулася на Валдайському форумі. Ці заяви були прямою реакцією на недавній ультиматум Дональда Трампа, висунутий під час зустрічі з генеральним секретарем НАТО Марком Рюте.
Путін традиційно наполягає на повному виведенні українських військ з території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей як ключової умови для перемир'я, не пропонуючи реальних компромісів. Позицію Путіна Портников розглядає як інструмент внутрішньої дестабілізації в Україні замість ініціативи мирного врегулювання.
У дискусії порівнюється тактика Путіна й Трампа: Путін обирає публічне ігнорування ультиматумів США, відповідаючи через підлеглих, а не особисто. Це, на думку автора, додає напруги для американського лідера й дає відчуття дипломатичної переваги Росії.
Портников зазначає, що дипломатична перевага Путіна проявилася і у поверненні до Москви представника США Стіва Вітхофа, що символізує відновлення діалогу попри санкції. Проте, як вважає експерт, реальний вплив санкцій можливий лише у разі їх масштабних наслідків для російського бюджету.
Окрему увагу приділено реакції Індії, Бразилії й Китаю на американські санкції щодо російської нафти, а також довгостроковим дилемам Заходу щодо тиску на Китай.
Автор аналізує чудову схему, за якою Путін готовий вести переговори тільки для вигляду або для відтягування часу, зберігаючи ракетний терор і військовий тиск на Україну. Він прогнозує, що збільшення військової допомоги Україні та санкції можуть змінити хід конфлікту лише в довгостроковій перспективі.
Портников також розглядає можливість дипломатичних змін у Росії лише у випадку її глибоких політичних трансформацій, які, на його думку, наразі малоймовірні. Загалом експерт вказує на стабільність путінського режиму і неможливість значущих домовленостей із сучасною російською владою.
Останній блок присвячений впливу інформаційних операцій та важливості недовіри до неперевірених новин серед українців, а також підкреслюється роль Збройних сил як головного гаранта суверенітету України в нинішніх умовах.
