Російська воєнна машина тримається на експорті нафти та продукції її переробки. Продаж нафти, зокрема в країни Глобального Півдня, наповнює бюджет РФ і дозволяє Путіну планувати тривалу агресію. Одночасно без продуктів нафтопереробки не можуть функціонувати російські війська.
За останні місяці Росія суттєво втратила потужності: до 20% нафтопереробки стали недоступними. Це вплинуло і на зміну логістики – наприклад, збільшився продаж сирої нафти Індії, адже її вже не можуть переробити на заводах РФ і змушені реалізовувати зі знижками.
Міжнародні гравці – КНР та Індія – наразі не готові відмовитися від російської нафти, однак нові економічні тиски, зокрема мита США, можуть змусити Індію переглянути позицію. Якщо вдасться вплинути й на Китай, експорт російської нафти може скоротитися.
Паралельно удари по нафтопереробці РФ, у разі отримання Україною додаткових засобів вогневого ураження, потенційно можуть паралізувати майже чверть галузі. Це суттєвий аргумент на користь продовження такої стратегії ударів.
Україна повинна доносити партнерам важливість цих атак: вони спрямовані не проти цивільної інфраструктури, а проти військово-промислового комплексу РФ, що підтримує агресію. РФ, навпаки, целить по енергетиці, житлу та ключових економічних секторах України, прагнучи перетворити її на пустелю.
Знищення російської нафтопереробки зменшує військовий потенціал агресора й ставить під сумнів економічну стабільність РФ. Це стратегічно важливий фактор стримування російських планів розгортання війни на десятиліття вперед.
