Війна в Україні спричинила безпрецедентну хвилю еміграції, яка стала найбільш масовою в історії країни. Експерти називають це п’ятою хвилею міграції — найбільш руйнівною як кількісно, так і якісно. Якщо попередні міграційні процеси були переважно політичними, то нинішня — воєнна та вимушена. Відзначається, що значна частина нової еміграції складається із російськомовних громадян, що впливає на імідж України за кордоном та породжує україноскептицизм у Європі.
Повернення мігрантів залишається мізерним: за перший рік після початку масштабної війни повернулося близько 50% виїхавших, але з 2024 року ця частка скоротилась до 5-6%. Головною причиною є страх за безпеку і відсутність перспектив у державі, охопленій затяжною війною. Показник працевлаштування українців за кордоном — 69%, що є одним із найвищих серед мігрантських груп у Європі.
Питання повернення мігрантів активно використовується у політичних дискурсах, але більшість українців залишаються за кордоном через природне прагнення до безпеки і свободи. Водночас у суспільстві виникають розбіжності: частина громадян вважає, що повернення має бути пов’язане із завершенням війни та реформами, інші ж — наголошують на несправедливості, коли еліти забезпечили безпеку своїх родин, а решта населення залишається в Україні.
У підсумку, експерти наголошують на необхідності зміни політики держави та створення умов для повернення, що можливе лише у разі перемоги демократії, забезпечення прав та свобод, а також досягнення економічної стабільності. Слід відзначити, що питання вибору місця життя сучасна людина розглядає раціонально — і вирішальною стає не лише любов до вітчизни, а особиста безпека та перспективи.
