Питання гарантій безпеки для України залишається одним із ключових у міжнародному порядку денному. В обговоренні підкреслено, що існує дві основні форми зовнішньої підтримки — безпекова допомога у вигляді озброєнь, фінансів, санкцій проти Росії і політичної підтримки. Україна вже отримує такі гарантії в рамках двосторонніх угод, яких станом на зараз підписано близько двох десятків.
Проте українська сторона прагне більш потужних формулювань гарантій, ніж це було передбачено, наприклад, Будапештським меморандумом. Прикладом такої моделі є п’ята стаття НАТО, яка трактує напад на одного як напад на всіх. Втім, навіть у цьому випадку найчастіше союзники обмежуються політичною і матеріальною підтримкою, а не військовим втручанням.
Основною гарантією для України виступають власні Збройні сили та оборонно-промисловий комплекс, а також згуртованість суспільства й політична зрілість держави. Майбутнє десятиліття експерти оцінюють як період глобальної мілітаризації й турбулентності, коли роль окремих гегемонів знижується, а світ стає багатополюсним.
У Європейському Союзі спостерігають кризу лідерства й труднощі з ухваленням колективних безпекових рішень через політичну роз’єднаність і внутрішні проблеми окремих країн-учасниць. Водночас потенційно ЄС може зіграти потужну роль як геополітичний гравець за умови реформування моделей прийняття рішень і посилення єдності.
США, за спостереженнями експертів, більше концентруються на внутрішніх викликах, що може призвести до зменшення їхньої глобальної присутності. Дії Китаю та Індії свідчать про зростання ролі інших центрів сили й ослаблення колишньої світової однополярності.
Загалом ключовим фактором для стійкості України у зовнішніх і внутрішніх безпекових викликах залишаються власні ресурси, армія й згуртованість суспільства, разом із міжнародною підтримкою, яка, утім, потребує активної дипломатичної роботи та гнучкого реагування на динамічні зміни у світі.
