Туреччина продовжує купувати російську нафту і газ, незважаючи на заклики президента США Дональда Трампа розірвати енергетичні зв'язки з Москвою. Міністр енергетики Туреччини заявив, що це комерційне рішення нафтопереробних заводів, сигналізуючи небажання підтримувати американські санкції.
Туреччина має вигідне географічне положення, контролює протоку і отримує з цього прибуток. Уряд країни традиційно не підтримував санкції проти Росії, підтримуючи стабільні відносини, окрім епізоду зі збитим літаком. Туристичний потік із Росії також важливий для економіки Туреччини.
Ситуація навколо імпорту російських енергоресурсів є типовою не тільки для Туреччини, а й для низки інших країн, включно з Тайванем, європейськими державами. Багато з них на словах підтримують санкції або Україну, але одночасно ведуть торгівлю з Росією, попри війну.
Питання впливу на рішення Анкари пов’язане з відсутністю ефективних важелів тиску через стратегічне розташування Туреччини. США зберігають тиск, розширюються угоди щодо постачання енергоносіїв з альтернативних джерел — наприклад, підписано контракт на поставки американського скрапленого газу.
Учасники дискусії відзначають подвійний стандарт: багато західних та інших країн шукають баланс між санкціями і власною вигодою, що дозволяє Росії зберігати доходи. Вплив Трампа чи інших зовнішніх гравців може лише певною мірою змінити ситуацію, але відмова Туреччини від російських поставок поки не є реалістичною.
Водночас, поступовий тиск і дедалі суворіша риторика з боку США і союзників можуть сприяти скороченню доходів Росії. Це одна зі стратегій на шляху до економічного ослаблення Москви й наближення завершення війни проти України.
