Колишня федеральна канцлерка Німеччини Ангела Меркель звинуватила Центральну Європу, особливо Польщу і країни Балтії, у відповідальності за посилення агресії російського президента Володимира Путіна. Вона наголосила, що відмова лідерів цих країн від переговорів із Росією могла стати однією з причин нападу Росії на Україну. Також Меркель відзначила, що пандемія коронавірусу й ізоляція Путіна створили перешкоди для серйозних перемовин та стали ще однією складовою причин конфлікту.
На думку автора, такі заяви Меркель демонструють її нерозуміння справжніх причин війни. За словами Портникова, головною рушійною силою Путіна було прагнення відновити російську державність у межах так званих кордонів 1991 року, тобто впливати на колишні радянські республіки й не допускати їх інтеграції у західні союзи. Саме прагнення утримати ці країни у «політичному холодильнику» визначало політику Росії.
Портников нагадує, що в період канцлерства Меркель Німеччина блокувала спроби України отримати План дій щодо членства в НАТО, що підтримувало ілюзію Путіна про можливість відновлення впливу над цими територіями. Водночас, Меркель підтримала підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС, не вбачаючи у цьому безпосередньої загрози для Росії чи причини для конфлікту.
Автор зазначає, що значну роль у стратегії Меркель відігравали енергетичні проєкти, зокрема газогін «Північний потік», який розглядався нею як гарантія економічної зацікавленості Москви та засіб стримування агресії. Путін же бачив цей проєкт як спосіб убезпечити російський експорт газу від української інфраструктури у разі війни та створити додаткові важелі тиску на Україну.
Після завершення будівництва «Північного потоку-2», переконаний Портников, Путін посилив свою агресію, що врешті-решт призвело до повномасштабної війни. Попри застереження експертів, західні політики не сприймали цю загрозу серйозно.
Портников підсумовує, що навіть досвідчені західні політики на кшталт Меркель не до кінця зрозуміли наміри Путіна щодо України, що вплинуло на світову політичну ситуацію. Це приклад того, як недооцінка політичних аспектів і цілей російського керівництва може призвести до серйозних наслідків у Європі.
