9 жовтня було підписано мирну угоду між Ізраїлем і Хамас, яка передбачає зупинення військових дій у секторі Газа та поступове виведення ізраїльських військ до визначених територій. Документ підписано за участі міжнародних посередників у Катарі. Хамас пообіцяв видати заручників.
Під час обговорення у Центрі громадської аналітики «Вежа» експерти Валерій Калучок та Ілля Несходовський відзначили, що ключовим чинником досягнення угоди стало суттєве послаблення фінансової підтримки Хамаса з боку Ірану, а також міжнародний тиск і удари по іранській інфраструктурі. Через це організація втратила зовнішні джерела фінансування, що змусило її піти на поступки, хоча експерти наголошують: ідеологічно непримиренність не зникла, і при появі нового ресурсного підживлення домовленості можуть бути порушені.
Водночас зміни економічного ландшафту регіону аналітики не очікують. Значний вплив на ситуацію нафтогазового ринку Перської затоки був спричинений саме діями США й Ізраїлю щодо Ірану ще до підписання угоди. Навіть у період протистояння коливання цін на нафту не було значними, а ключові рішення формувалися раніше.
Дискусія також торкнулася політичних амбіцій Дональда Трампа, який претендує на Нобелівську премію миру напередодні президентських виборів у США. Експерти зазначили, що підписання угоди пов'язане зі спробами Трампа зміцнити імідж миротворця, проте шанси на отримання цієї нагороди залишаються невизначеними, як і ризики посилення американського тиску на європейських партнерів у разі невдачі.
Особливу увагу приділили ролі Туреччини в енергетичному транзиті: країна змінює структуру експортних потоків газу, пропонуючи Європі «альтернативний» енергоресурс і сприяючи ринковому перерозподілу на фоні відмови ЄС від російських енергоносіїв.
Найбільший висновок експертної розмови — у сучасному світі економіка й політика нерозривно пов’язані. На зміну глобальним ідеям приходять заплутані багатосторонні розрахунки, а гравці ринку оформлюють рішення з урахуванням політичного фасаду, не змінюючи суті економічних відносин.
