Листопад у Східній Англії видався сухим і теплим — ідеальна погода для посіву зернових. Проте фермери залишаються невдоволеними: ціни на зерно впали до мінімуму, що робить виробництво збитковим. Така ситуація склалася не лише у Великій Британії, а й по всій Європі: глобальні запаси зерна зросли, а виробники стикаються з конкуренцією дешевого імпорту та високими виробничими витратами.
За рік ф'ючерси на основні біржі впали на понад 20%. При цьому вартість добрив і пального після енергетичної кризи залишається високою, а сільгосптехніку дедалі частіше продають на аукціонах через брак коштів для оновлення та обслуговування. Дрібні господарства вимушені обʼєднуватися, щоб вижити, а рентабельність агробізнесу знижується.
На ціні продуктів для споживачів це майже не позначається: пшениця у вартості хліба займає лише 10–15%. Подібна ситуація й з іншими товарами — більша частина вартості припадає на енергоносії, логістику і переробку.
Крім зерна, криза торкнулася й цукрової галузі: ціни на цукор впали, собівартість виробництва зросла, а фермери змушені вирощувати буряк зі збитками. Франція закрила шість цукрових заводів за останні роки, а посіви буряків можуть скоротитися ще на 6–10%.
Конкуренція з Бразилією та Індією, де нижчі витрати і легші регуляції, посилює тиск на європейських виробників. Водночас аграрії Великої Британії після Brexit втратили багато субсидій і стикаються з новими податковими викликами, що змушує частину господарств продавати активи або змінювати структуру власності.
В цілому, цього сезону урожай зернових у ЄС може стати найменшим за десятиліття — через кліматичні аномалії і труднощі з посівами. Це підвищує ризики втрати продовольчого суверенітету регіону та консервує тенденцію до консолідації господарств. Для України ця криза несе як загрози, так і потенційні можливості у випадку модернізації та нарощування експорту агропродукції. Світовий ринок байдужий до локальних проблем — його цікавить лише баланс попиту і пропозиції.
