В обговоренні політичної ситуації експерти наголошують на схожих підходах Заходу до Росії та Ірану, де політика санкцій мала подібні наслідки, але висновки для європейських лідерів залишаються неврахованими. Пасивність Європи у питаннях підтримки союзників і, зокрема, Дональда Трампа, розглядається як фактор, що може спричинити кризу всередині Заходу та лишити Росію у виграшній позиції.
Йдеться про дилеми вступу Європи в конфлікти за межами власного континенту. Підкреслюється страх більшості європейських держав бути втягнутими у військові дії, як проти Росії, так і на Близькому Сході. Соціальні опитування показують низьку готовність громадян ЄС до війни, що пояснює обережність у підтримці США чи Ізраїлю в іранському протистоянні.
Водночас проявляється внутрішня суперечність - підтримка України через стримування Росії розглядається як спосіб уникнення прямої участі Європи у війні, тоді як агресія РФ сприймається як неминуча загроза найближчим часом.
Значущим залишається питання відносин із адміністрацією Трампа. Риторика екс-президента щодо зради з боку Європи, його вимоги допомоги у конфліктах і одночасно небажання офіційно залучати союзників через механізми НАТО, призводить до кризи довіри в альянсі. Європейці побоюються, що США втратять інтерес до гарантій безпеки на континенті, за що давно платили у вигляді фінансових інвестицій та співпраці.
Крім історичних паралелей із попередніми адміністраціями США, експерти закликають звертатись до вирішення нових викликів, не зосереджуючись на минулих образах чи старих моделях партнерства. Наголошується, що нинішня політична інфантильність Європи потребує перезавантаження стратегічного мислення для уникнення ролі пасивного спостерігача чи «дешевої робочої сили» у глобальних конфліктах. Визначення стратегії подальших дій стає вирішальним для забезпечення стабільності, безпеки та ефективності євроатлантичної спільноти на тлі ескалації загроз з боку Росії, Китаю та інших держав.
Також пролунала необхідність переосмислення ролі України як форпосту на східному фланзі Європи та важливість технологічної й воєнної співпраці країн-союзників для протистояння майбутнім викликам.
