У своєму зверненні автор аналізує поточну ситуацію у Верховній Раді України, де, попри наявність більшості депутатів для прийняття рішень, спостерігається системна політична криза. Головний нюанс у тому, що приймаються депутатські законопроекти, тоді як урядові залишаються без уваги. Автор зазначає, що відсутність виборів ускладнює вирішення цієї проблеми, особливо на тлі останніх трагічних подій на заході України та ефективної роботи ППО.
Окрема увага приділена проблемі політичної сталості парламенту як представницького органу, що відображає волю народу. Автор наголошує, що останнім часом уряд, зокрема під керівництвом Юлії Свереденко, уникає ефективної комунікації з Верховною Радою: міністри не відвідують засідання комітетів, не пояснюють необхідність законопроектів та формально підходять до взаємодії. Це позбавляє парламент суб’єктності й повноважень, що негативно впливає на законотворчий процес.
Водночас автор висловлює думку, що уряд має бути ініціативним у співпраці з парламентом, особливо з питаннями реформ, євроінтеграції та співпраці з міжнародними партнерами. Порівнюється стиль роботи попереднього прем’єра Шмигаля, який проводив активний діалог із депутатами, з нинішньою пасивністю Свереденко.
Підсумовуючи, автор закликає до необхідності налагодження якісної взаємодії між урядом і парламентом та відповідальної роботи прем’єр-міністра, оскільки від цього залежить подолання політичної кризи та ефективна робота законодавчого органу України.
