Останні дні ознаменувалися черговою хвилею погроз з боку Путіна щодо цілей так званої спеціальної воєнної операції. Проте стає зрозуміло, що ця риторика не нова: останнє інтерв’ю Путіна, на яке посилаються, датується ще березнем, а отже, його позиція залишається незмінною. Це особливо важливо для Дональда Трампа, адже його план врегулювання війни фокусується на швидких переговорах із Путіним, попри сумніви світової спільноти.
На фоні постійних атак дронів Shahed і тривалих повітряних тривог (тільки в Києві – 9 годин), медіа фіксують напругу: наприклад, газета «Repubblica» пише про невдоволення Трампа діями Зеленського через жорстке запрошення Путіна на переговори в Стамбулі. У той час у Ватикані відбувається інавгурація нового Папи, і міжнародна преса розглядає Рим як можливий майданчик для майбутніх перемовин – сценарій, що вигідний США, де Папа має американське походження, хоч і не є прихильником Трампа.
Перемовини не зупиняються. Європейські лідери (зокрема, Мерц) після саміту в Албанії підкреслюють: введення військ в Україну поки не розглядається, головна мета – домогтися припинення вогню з боку Росії та знайти чіткий формат мирного урегулювання з гарантіями для України. Натомість Трамп наполягає на особистій зустрічі з Путіним, яку активно готують американські політики на кшталт Рубіо. Така зустріч може стати переломним моментом: Путін прагне легітимізації й повернення на міжнародну арену, а для Трампа це шанс отримати політичні дивіденди.
Європа натомість залишається вірною Україні у фінансовій, політичній та гуманітарній підтримці, хоча відправка військ не на часі. Виборчі процеси в Польщі і Угорщині також впливають на зовнішню політику: у Польщі антиукраїнські сили не мають лідерських позицій, у той час як Орбан в Угорщині продовжує займати проросійську позицію.
На фоні цих подій закликають підтримувати українську армію фінансово – донати залишаються критично важливими для збереження обороноздатності країни й виконання складних операцій. Питання подальших санкцій проти Росії, сценарії зустрічі Путіна і Трампа та подальша дипломатія залишаються у фокусі громадської й політичної уваги. Чи зможе особиста зустріч змінити хід війни, чи навпаки – посилить позиції Росії? Відповіді залежать як від міжнародного тиску, так і від стійкості самої України та її союзників.