Стали відомі перші факти зі змісту розмови між Володимиром Путіним і Дональдом Трампом. Ці деталі викликали розчарування серед європейських лідерів, адже виникла загроза, що Трамп може погодити максималістські вимоги Путіна та чинити тиск на Україну й Європу.
Україна наголосила: вихід із неокупованих територій неможливий, а «червоні лінії» окреслено чітко. Європейські політики, зі свого боку, висловлюють побоювання, що Сполучені Штати можуть залишити Європу сам-на-сам з російською загрозою. Дехто з лідерів відзначає, що рішення по Україні можуть бути вкрай несправедливими, а сама Європа почувається покинутою Трампом.
ЗМІ повідомляють, що під час двогодинної розмови обговорювалася можливість заморожування конфлікту або припинення війни на умовах, вигідних Росії. Путін і Трамп торкалися й особистих тем, проте це було радше індикатором змін у підходах Трампа до політичного процесу. Сам Трамп заявив: після припинення війни Росія стане найбільшим торговим партнером США, чим викликав скепсис серед європейських політиків і Китаю.
Зеленський твердо заявив: виводити війська з неокупованих територій Україна не буде. Європейці продовжують наполягати на тісній координації із США, а нові санкції проти Росії ймовірно вводитиме лише Європа, і вони не будуть надзвичайно жорсткими. Обговорюється, що майбутні перемовини можуть пройти у Ватикані, Туреччині або Швейцарії. При цьому в Кремлі вже натякають на поступове зближення з Вашингтоном, а російські фінансові ринки зреагували зростанням.
В Європі зберігається стурбованість, що Трамп здатен укласти з Путіним угоду за спиною України. Лідери країн Балтії та Скандинавії відкрито заявляють про можливі ризики силових сценаріїв і скорочення підтримки зі сторони США. Україна ж посилює дипломатичну коаліцію, аби протидіяти будь-якому тиску та зберігати незалежність прийняття рішень.
Частина інформації про розмову поки лишається невідомою, однак зрозуміло: процес навколо України відбувається під сильним міжнародним впливом, і Трамп грає свою окрему гру, не завжди співпадаючу із загальною стратегією США чи союзників. Для Києва зараз найважливіше – утримувати позиції і боротися за сильне міжнародне партнерство.