Президент Росії Володимир Путін доручив створити так звані буферні зони на кордоні з Україною. Журналіст і політичний експерт Віталій Портников вважає, що ця заява — не сенсація: розмови про створення таких зон тривають не вперше. Це радше відповідь на неочікуваний український наступ, зокрема в Курській області, який виявив уразливість російсько-українського кордону. Втрата контролю над власними рубежами стала серйозним ударом по іміджу російського керівництва та армії.
Такі буферні зони Путін вже неодноразово використовував у своїх політичних тактиках — мовляв, це засіб убезпечити російські регіони від українських атак. Портников підкреслює, що ці кроки — спроба приховати тактичні поразки та створити ілюзію контролю для внутрішньої аудиторії. Водночас, він називає це інструментом так званої політики «салямі»: Москва поступово відрізає шматки української території, щоб рухатись до своєї стратегічної мети.
Путін, згідно з російською конституцією, вважає і частину окупованих українських областей територією РФ. Йдеться не лише про Крим, Донецьку та Луганську області, а й про Херсонську і Запорізьку. Кремль наполягає на виведенні українських військ і створенні буферних зон навіть у глиб українських територій. Наступним кроком, на думку Портникова, Росія може оголосити референдуми з «приєднання» таких зон. Таким чином, війна набуває нової форми — перманентного розширення сфер впливу.
Заяви Путіна, говорить експерт, слід сприймати як елемент психологічної війни та спробу шантажу напередодні будь-яких міжнародних переговорів, зокрема майбутніх зустрічей у Ватикані. Російська дипломатія використовує загрозу «буферної зони», щоб тиснути на Україну, Захід та змушувати їх до поступок. Портников пояснює, що на практиці ресурси російської армії виснажуються, і окупувати нові великі території стає дедалі складніше.
Віталій Портников також аналізує роль Дональда Трампа у процесах зовнішньої політики, наголошуючи, що позиція США дедалі більше впливає на перебіг війни. Політичні ігри навколо санкцій, спроби вплинути на меморандуми та позиції лідерів ЄС і США — це частина великої дипломатичної шахівниці.
Аналітик застерігає: перемовини з Росією поки що залишаються декоративними і малоефективними, а основна надія України — на збереження опору, підтримку міжнародних партнерів і технологічну модернізацію своєї оборони. У західного світу немає «чарівної палички», здатної швидко зупинити війну. Єдиний шлях для України — продовження багаторічної боротьби проти агресії та створення сучасної системи безпеки.
Портников закликає до єдності, підкреслює важливість громадянської свідомості та підтримки української армії, не сподіваючись на прості рішення ззовні.
