Іран погодився на перемовини зі Сполученими Штатами, що стало сенсаційною новиною у світових ЗМІ після підтвердження контактів між іранським міністром закордонних справ Аббасом Арахчі та спеціальним представником президента США Стівом Відхом. Водночас у цій ситуації обидві сторони не розкривають усі деталі щодо перспектив врегулювання конфлікту на Близькому Сході.
Президент США Дональд Трамп підтвердив, що контакти дійсно мали місце, і заявив про готовність досягти угоди, відклавши свій ультиматум щодо деблокади Ормузької протоки. Проте очікувати швидких домовленостей складно, оскільки ключовою фігурою в іранській системі влади залишається верховний лідер Алі Хаменеї. Тільки він, відповідно до іранського законодавства, може ухвалювати рішення щодо воєнних і політичних питань.
Іран наполягає на виконанні власних умов для зупинення війни, серед яких гарантії безпеки, фінансова компенсація та зняття обмежень щодо ядерної програми. При цьому відсутні натяки про готовність Ірану йти на поступки, а озвучені вимоги фактично означають ультиматум для США.
Офіційні особи США та Ірану дають коментарі, які суперечать фактам. Зокрема Аббас Арахчі заявляв, що переговори більше не відбуватимуться, хоча сам зініціював контакти. Іранська сторона готова до діалогу лише за умов, які наразі неприйнятні для США.
На тлі конфлікту посилюється енергетична й економічна криза у світі через можливі удари по інфраструктурі країн Перської затоки. Це створює загрози для глобальної економіки й веде до зростання вартості енергоресурсів у багатьох країнах.
Ситуацію ускладнює позиція інших учасників—Ізраїль зацікавлений у ослабленні Ірану, а Саудівська Аравія прагне зберегти вплив у регіоні, опираючись на союз із США. Китай та Росія розглядають ситуацію як можливість для посилення власних позицій на світовій арені.
Прем'єр-міністр Пакистану запропонував свою країну як майданчик для можливих перемовин між Іраном і США, оскільки традиційно нейтральні країни регіону вже не можуть відігравати цю роль.
Велика кількість неспівпадінь у заявах сторін, а також взаємні обвинувачення свідчать про складність процесу врегулювання. Поточна ситуація також впливає на курси валют, пальне, а також має серйозні політичні наслідки для ключових гравців.
Загалом, перемовини залишаються можливістю для виходу з кризи, але сторони поки займають жорсткі позиції, і перспектива швидкого миру виглядає малоймовірною.
