24 березня у Центрі громадської аналітики «Вежа» пройшло обговорення ситуації на енергетичному ринку під керівництвом Валерія Колчука з участю Володимира Омельченка, директора енергетичних програм Центру Разумкова.
Однією з ключових тем стала Ормузька протока, через яку транспортується близько 20 мільйонів барелів нафти на добу, переважно до країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Омельченко відзначив, що у разі тривалого військового конфлікту Росія може додатково заробити від підвищення цін на нафту, проте суми далекі від заявлених у західних ЗМІ. Іран також може отримати значні доходи завдяки контролю над протокою через стягування зборів з суден.
Учасники відзначили, що конфлікт впливає на глобальні нафтові потоки, призводить до конкуренції між Європою та Азією за обмежені ресурси, що підвищує ціни. Для ЄС це веде до збільшення витрат та зниження конкурентоспроможності економіки. Іран та Китай мають партнерські відносини, дозволяючи китайським танкерам проходити безперешкодно, хоча для Заходу це ускладнює роботу через питання страхування суден.
Китай володіє найбільшими резервами нафти у світі, тому його стратегічна задача — не допустити посилення контролю США над регіоном. Росія поділяє інтереси Китаю. Саудівська Аравія частково убезпечена від блокування протоки через нафтопровід до Червоного моря, проте інші країни Перської затоки більше вразливі.
Експерт вважає, що нині Європа спостерігає за ситуацією, очікуючи політичних змін у США. При цьому офіційна лінія ЄС залишається на зменшенні залежності від російських енергоресурсів.
Важливою також є дискусія щодо доцільності ударів по нафтопереробних заводах Росії. Омельченко вважає за краще спрямовувати удари по експортній інфраструктурі, щоб позбавити Росію прибутків від експорту нафти.
Підсумовуючи, сучасна енергетична криза навколо Ормузької протоки — це складна система взаємодії політичних, економічних і воєнних інтересів ключових глобальних гравців.
