Головна > Інтервʼю > Політичні ігри навколо режиму тиші: переговори, дипломатія та вплив глобальних гравців


Політичні ігри навколо режиму тиші: переговори, дипломатія та вплив глобальних гравців


Антон Кучехідзе аналізує, чому Україна і Росія використовують риторику миру, як це впливає на міжнародну політику та роль Китаю і Трампа.

7 травня Центр громадської аналітики Вежа запросив політолога-міжнародника Антона Кучехідзе для обговорення політичної ситуації навколо війни, режиму тиші та переговорного процесу.

В обговоренні відзначено, що під час воєнного стану сигнали тривоги та укриття дітей стали звичною частиною життя. Україна оголосила режим тиші, проте Росія не підтримала цю ініціативу і заявила про збиття понад 300 українських безпілотників у ніч з 6 на 7 травня.

Експерт пояснив, що кожна сторона проводить політичну гру, використовуючи риторику заради тиску на опонента та міжнародну спільноту. Росія оголосила про намір встановити перемир'я до 9 травня, позиціонуючи це як гуманітарний жест. Україна ж, реагуючи на це, проголосила односторонній режим тиші без конкретизації дати, наголошуючи на готовності до дзеркальних дій щодо обстрілів.

Обговорили також роль Дональда Трампа, якого Росія намагається використати в інформаційній кампанії. Водночас українська дипломатія, враховуючи зміни у підтримці США та ЄС, прагне зберігати відкриті канали комунікації для уникнення негативного інформаційного фону.

Особливу увагу приділено ролі Китаю, який декларує нейтралітет, але проводить власну геополітичну гру, публікуючи плани і тиснучи на Україну та партнерів. Водночас ряд країн залишаються нейтральними, орієнтуючись на свої економічні інтереси.

Кучехідзе підкреслює важливість дипломатичної гнучкості України, яка має балансувати позицію між Заходом та Сходом, залишаючись відкритою для підтримки, нових переговорів чи міжнародних ініціатив з боку США, Китаю, ЄС. Він також звертає увагу на неможливість визначити чіткі терміни закінчення війни, оскільки це може вплинути на бойовий дух та політичну підтримку.

Розмова завершується висновком, що Україна має діяти обережно у зовнішній риториці, зберігати гнучкість дипломатії та шукати підтримки у міжнародних партнерів, попри складний глобальний контекст.